Спадкування приватного підприємства
Опубликовано: 21.10.2018
Це питання – одне з найбільш дискусійних. Єдності у відповіді на нього немає ні в юридичній науці, ні на практиці, що багато в чому обумовлено тим, що ЦКУ не передбачає такої форми юрособи, як приватне підприємство.
Як відзначають фахівці в сфері спадкового права, труднощі пов’язані з наступними нюансами:
приватні підприємства за раніше діючим законодавством могли створюватися тільки однією фізичною особою; згідно ж ГКУ приватне підприємство може створюватися як одним, так і кількома фізичними особами або навіть однією юрособою;
майно, що перебуває у володінні приватного підприємства, може перебувати в її власності, а може перебувати у підприємства і по іншим правовим підставах, наприклад, власником такого майна може залишатися засновник, який лише передав його в користування приватному підприємству; засновник приватного підприємства може розглядатися як власник корпоративних прав приватного підприємства. Останнє не суперечить визначенню корпоративних прав, оскільки вони можуть належати не тільки учасникам господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, повне товариство).Умовно можна виділити два основні підходи до його вирішення. Коротко зупинимося на кожному з них, що дозволить визначити найбільш підходящий для ситуації, описаної в питанні.
Варіант перший: успадкування майна приватного підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю згідно ст. 62 ГКУ є самостійним суб’єктом господарювання, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, і, відповідно, може бути власником майна. Однак успадкувати майно приватного підприємства можна тільки за умови ліквідації самого підприємства. Варіант, коли спадкоємці отримують права на майно підприємства і при цьому підприємство продовжує існувати, неможливий.
Виходячи із запитання, в ситуації, що розглядається такого розвитку подій спадкоємці не хочуть.
Слід зазначити, що в науці і на практиці в якості самостійного варіанту часто розглядається спадкування приватного підприємства як єдиного майнового, комплексу. До слова, Мін’юст до питання про можливість успадкувати приватне підприємство підходив якраз розглядаючи його в світлі можливості успадкування цілісного майнового комплексу (див. Лист Мін’юсту 02.06.09 р №5415-0-33-09-19).
Згідно з чинним законодавством під підприємством як самостійним об’єктом цивільних прав розуміється майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності та включає всі види майна, призначені для такої діяльності, як-то: земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, індивідуалізують підприємство (фірмове найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), його продукцію, роботи і послуги та інші виняткові права. До складу підприємства можуть бути включені засоби індивідуалізації самого підприємства як майнового комплексу або окремих складових його елементів (вивіски, товарні знаки, знаки обслуговування і т.д.).
Справа в тому, що навіть якщо розглядати приватне підприємство як цілісний майновий комплекс, права на нього можуть перейти до спадкоємців тільки у вигляді прав на окреме майно, що входить до складу такого комплексу, а не в якості прав на юридичну особу. Іншими словами, і в цьому випадку мова повинна буде йти про припинення приватного підприємства як юридичної особи, а значить, проведенні процедури його ліквідації.
Більш того, на нашу думку, в такій ситуації не обійтися без судової процедури: спадкоємцям необхідно буде подати позов про припинення приватного підприємства у зв’язку зі смертю засновника – фізичної особи. За рішенням суду про ліквідацію створюється ліквідаційна комісія і відбувається ліквідація в загальному порядку (з розміщенням оголошення про припинення юридичної особи, виявленням дебіторів і кредиторів, оцінкою майна, проведенням розрахунків, складанням ліквідаційного балансу і т.д.). Майно, яке залишилося після проведення остаточних розрахунків, переходить у власність спадкоємців.
З цією ситуацією не потрібно плутати ті випадки, коли засновник передав приватному підприємству своє майно в користування, наприклад, на підставі договору оренди або позички. В цьому випадку до спадкоємців переходять права на речі, які знаходилися у власності засновника, в загальному порядку. Даний процес до питання про спадкування самого приватного підприємства, звичайно ж, ніякого відношення не має.
Варіант другий: успадкування прав на приватне підприємство
Саме при такому варіанті до спадкоємців перейдуть не права на окремі об’єкти, що належать приватному підприємству як юридичній особі, а на саме приватне підприємство, в результаті чого не виникне необхідності ліквідації такої юридичної особи.
Однак такий варіант має противники. Свою позицію вони обґрунтовують тим, що приватне підприємство не відноситься до господарських товариств, а значить, засновник не має корпоративних прав на нього. Справа в тому, що наявність статутного (складеного) капіталу вважається ключовим критерієм саме господарського товариства. Причому це має бути капітал, «розділений на частки між учасниками». Однак цей факт зовсім не вводить заборони як на створення, так і на функціонування господарських товариств з одним засновником (учасником).
І суди при відповіді на питання, чи можна ту чи іншу юридичну особу відносити до господарським товариствам з поширенням на нього відповідних приписів законодавства, вважають визначальним критерієм саме наявність у юрособи статутного капіталу, поділеного на частки між учасниками. При цьому в найменуванні може бути вказана й інша організаційно-правова форма підприємства, однак зазначений ознака все одно дозволяє судам відносити його до господарським товариствам (див., Наприклад, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.09 р №20 / 80- 13 / 298-13 / 299). Наприклад, якщо статутний фонд приватного підприємства розділений на частки, в цьому випадку приватне підприємство охоплюється ухвалою господарського товариства як юридичної особи, статутний фонд якого поділений на частки, і відносини, що виникають в рамках такого підприємства, за своєю природою найбільш близькі до ТОВ. Однак, як справедливо вказує ВГСУ, характеристика юридичної особи як приватного підприємства – це характеристика того, на підставі якої власності воно створено, а не відносин з формування статутного фонду (постанова ВГСУ від 05.02.09 р №13 / 120). Тому якщо в статуті приватного підприємства є вказівка на наявність у нього статутного капіталу, навіть якщо у такого підприємства лише один засновник і йому належало 100% статутного капіталу, то можна говорити про спадкування корпоративних прав на приватне підприємство.
Корпоративні права, незалежно від форми їх вираження, відносяться до об’єктів цивільних прав (майну), а значить, мають властивість останніх – оборотоспособностью, тобто вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином (ч. 1 ст. 178 ЦКУ).
У ситуації, коли спадкоємці померлого засновника не хочуть припиняти існування приватного підприємства, їм слід зупинитися на другому варіанті. Він передбачає оформлення у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, в якому буде відображений перехід до спадкоємців прав на приватне підприємство, спочатку належали його засновнику. У нотаріуса, швидше за все, виникнути сумніви в питанні про те, якою саме має бути формулювання в свідоцтві про право на спадщину. На практиці використовуються найрізноманітніші варіанти вказівки об’єкту спадкоємства: «корпоративні права на приватне підприємство», «права засновника приватного підприємства», «право на частку засновника в статутному капіталі приватного підприємства», «право на статутний капітал приватного підприємства”. Багато чого буде залежати від формулювань статуту приватного підприємства, однак, на нашу думку, вибір все одно буде відображати суть здійснюваної операції – переходу прав на приватне підприємство від спадкодавця до спадкоємців. Якщо ж все-таки вибирати найбільш оптимальний варіант формулювання, то ми б зупинилися на такому: «майнові права засновника приватного підприємства».
Можливість успадкування приватного підприємства, а не належного йому майна, визнають і суди, в тому числі на рівні Верховного Суду України (див. Визначення від 16.09.09 р по справі №6-20439св07).
Змушені попередити: з огляду на існуючу неоднозначність у правовому регулюванні питання про спадкування у разі смерті єдиного засновника приватного підприємства нотаріус може відмовити в оформленні прав на спадщину, оскільки навіть Мін’юст вказав на необхідність звернення до таких ситуаціях в суд із заявою про визнання прав на приватне підприємство (лист Мін’юсту від 12.08.08 р №31-32-1736). Втім, побоюватися такого варіанту все ж не варто: з огляду на, що при вирішенні такого питання в суді відсутній спір між сторонами, є лише заявник, його розгляд, як правило, обмежується одним судовим засіданням.
Отримавши свідоцтво про право на спадщину (чи то безпосередньо у нотаріуса, то чи пройшовши суд), залишається останній процедурне питання – звернутися до держреєстратора з метою реєстрації змін у складі власників приватного підприємства. Державний реєстратор, крім свідоцтва про право на спадщину, також попросить надати йому свідоцтво про смерть (див. Лист Держкомпідприємництва від 15.09.08 р №7833), статут в старій (тобто із зазначенням колишнього засновника) і в новій (з зазначенням нових засновників-спадкоємців) редакціях.
Дата актуалізації статті – червень 2014р.
Якщо стаття була Вам корисна, Вы можете поділитися нею:
